ГС «Українське об’єднання захисників тварин»
Результати роботи Офісу Юриста - Проект «Правова допомога зоозахисним організаціям по захисту собак від жорстокого поводження».
22.03.2021
За 2020 рік ми опрацювали 87 звернень громадян щодо випадків жорстокого поводження з собаками, які включали в себе – юридичні консультації, звернення у правоохоронні органи та інші правові дії.
З цих 87 звернень у 4 випадках ми домоглися відкриття досудових розслідувань по фактам жорстокого поводження.
Ми прийшли до висновку, що всі випадки мають під собою спільні причини, які в основному можна кваліфікувати як відсутність законодавчого регулювання при утриманні собак і, як наслідок, провокації фактів жорстокого поводження з собаками. Тому ми сконцентрувалися саме на законодавчому напрямі, яке необхідно напрацювати для зменшення кількості жорстокого поводження через самоуправство і самосуд громадян як над власницькими собаками, так і бездомними.
Наш аналіз річної роботи щодо фактів жорстокого поводження можна розділити на 2 великі категорії:
Перша – це злочини проти тварин внаслідок психічних розладів у людини та підліткова жорстокість. Такі звернення були поодинокі та без можливості встановити особу садистів.
Друга – жорстокість до тварин внаслідок створення конфліктних ситуацій людина-тварина. У даній ситуації відповідальність лягає не тільки на людей які скоїли злочин до цих тварин, але і на власника собаки який не контролює свою тварину, органи місцевого самоврядування, які несуть відповідальність за перебування на вулиці безоглядних тварин та відсутність дієвих програм. Тому у цій категорії треба аналізувати причину та працювати над її усуненням.
Ця друга категорія дуже численна і становить основну масу звернень. Аналіз звернень дозволяє зробити висновок, що основна причина того, що немає можливості відреагувати належним чином через відсутність нормативних документів з утримання собак і відповідальності за свою тварину. Це норми утримання в квартирах, у приватних будинках, відсутність обов’язкового обліку та ідентифікації власницьких собак та інше.
1. Неконтрольоване розмноження з подальшим викиданням незатребуваних цуценят.
Повністю відсутній контроль за власниками які допускають таке розмноження тварин.
Що треба зробити: ввести обов’язковий облік, ідентифікацію та реєстрацію при утриманні та при продажу тварин.
Ліцензування такої діяльності запровадити поки не є можливим.
2. Жахливі умови утримання собак у розведенців, які не є членами клубів і займаються розведенням для особистого бізнесу.
Тут також ми отримали численні звернення на прояви жорстокості до тварин. Складність доведення цих випадків до суду або навіть відкриття справ є неможливість потрапляння поліції або зоозахисників у приватні помешкання без рішення суду. Як правило ці розведенці продають щенят невідомим людям, встановити особи яких не є можливим.
Що треба зробити: взяти під контроль сферу розведення собак, запровадити обов’язкову реєстрацію та чіпування під час продажу.
3. Скарги на собак, які турбують спокій людей або створюють некомфортні умови у містах та селищах. У таких випадках тварини також стають жертвами конфліктів собака-людина.
У більшості міст Україні досі відсутня інфраструктура щодо гуманного поводження з покинутими та безоглядними собаками які у свою чергу, перебуваючи на вулицях міст можуть створювати ці конфліктні ситуації.
Що треба зробити: запровадити законодавчу норму в Законі України «Про самоврядування» щодо повноважень місцевих органів влади створювати комунальні підприємства поводження з тваринами, Притулки, Центри адопції, а їх фінансування згідно прийнятих Правил та Програми поводження з безпритульними та власницькими тваринами. Відлов та перевезення в притулок собаку, на яку скаржаться для попередження само розправ. На разі такі функції у місцевих органів самоврядування не прописані. Якщо такі заклади й існують у декількох містах, це є власною ініціативою мера та громади.
4. Масові отруєння собак у містах.
Притягнути до відповідальності вкрай складно через неможливість встановити особу яка скоїла злочин. Основною причиною такої масової жорстокості до собак є бездіяльність правоохоронних органів, неефективна робота місцевих органів влади щодо вирішення проблеми безпритульності тварин.
Що треба зробити: запровадити дієві Програми регулювання чисельності безпритульних тварин, організація прозорої роботи Комунальних Підприємств, притулків та Центрів поводження з тваринами, активізувати роботу кіберполіції по виявленню найбільш активних догхантерів, посилити контроль щодо відкритого продажу лікарських засобів та отрути, реформувати сферу поводження з домашніми тваринами – запроваджувати позитивний досвід щодо максимальної адопції безоглядних тварин та зменшення кількості собак, що повертаються на попереднє місце перебування після стерилізації та вакцинації.
5. Утримання собак у сільській місцевості – на короткому ланцюгу, харчування помиями, відсутність укриття, побої, викидання, вбивства та каліцтва як покарання за погану поведінку.
Причиною такого жорстокого поводження є відсутність культури утримання домашніх тварин, застаріле сприйняття собак як частини охорони обійстя, відсутність знань про утримання собак та їх потреб, брак законодавства.
Що треба зробити: затвердити місцеві Правила утримання тварин, задіяти державних ветеринарних інспекторів Держпродспоживслужби задля контролю за утриманням собак в селах, регулярне інформування власників собак, залучити до рейдів представників поліції та громадських організацій.
6. Утримання собак у квартирах понад встановлену кількість.
Що треба зробити: розробити нормативні документи по утриманню тварин в помешканні.
7. Викидання дорослих та стареньких собак, коли вони стають зайвими.
Такі дії відбуваються коли власник помер, залишає або змінює своє місце проживання та інше. Відсутність можливості передачі такої тварини у притулок, Центр адопції або до інших комунальних або приватних закладів.
Що треба зробити: Розбудовувати ефективну та сучасну інфраструктуру для утримання тварин, запроваджувати місцеві Програми для вирішення проблеми безоглядних тварин, залучати додаткові кошти для утримання тварин у притулках.
8. Загибель собак від некваліфікованих дій ветеринарних лікарів.
Притягнення до відповідальності у цих випадках вкрай складне.
9. Вбивства собак, які забігли на сусідні ділянки та нанесли шкоду дрібним сільськогосподарським тваринам, тощо.
Дуже численні звернення. Власники, собаки яких були вбиті, не подають заяв у поліцію через небажання сваритися з судами. Та зазвичай вони не бачать хто конкретно зробив злочин. Причиною може бути ігнорування власниками собак Правил утримання домашніх тварин або відсутність таких Правил.
Що треба зробити: посилити штрафи за адміністративні правопорушення для власників собак, проводити інформування, як треба поводитися з собакою, особливо що стосується питань утримання аби не допускати загибелі тварин, запроваджувати у містах та селах законодавчі акти, які регулюють відповідальність власників собак, підвищувати обізнаність власників собак.
10. Окремо наголошуємо на низькому рівні роботи поліції у реагуванні на випадки жорстокого поводження. Їх ігнорування розгляду та розслідування таких злочинів.
Що треба зробити: підвищувати поінформованість поліції про їх обов’язок реагування на злочини проти тварин через залучення їх до тренінгів, навчань за участі українських та міжнародних фахівців.
Також, однією з головних причин такої ситуації з жорстоким поводження з тваринами в Україні є відсутність на державному рівні центрального органу влади, який формує політику на захист домашніх та безпритульних тварин від жорстокого поводження .
Підсумок:
Жорстоке поводження з собаками як слідство відсутності в Україні необхідних законів та їх застосування.
Без законодавчої бази та розробки підзаконних нормативних документів, які підвищують відповідальність власників собак та регламентують норми утримання, вирішувати перелічені ситуації вкрай складно, хоча відповідальність за жорстоке поводження в Україні доволі сувора. Не вистачає тих законодавчих інструментів, які би сприяли попередженню випадків жорстокого поводження, притягненню до відповідальності порушників та не допускали самоправства і самосуду.
«Українське об’єднання захисників тварин» у складі робочої групи при комітеті Верховної Ради з питань екополітики напрацювали законопроєкт, який передбачає:
• Обов’язкову реєстрацію та ідентифікацію собак у єдиному державному реєстрі. Таким чином ми візьмемо під контроль розмноження та продаж собак та закріпимо право власника на тварину.
• Додавання у перелік функцій органів місцевого самоврядування запроваджувати інфраструктуру для вирішення проблеми з безпритульними та власницькими тваринами – стерилізаційні центри, центри адопції, притулки, комунальні підприємства.
• Додавання у перелік функцій органів місцевого самоврядування розробляти місцеві Правила та Програми у сфері поводження з домашніми та безпритульними тваринами, які будуть ефективно вирішувати проблему та їх фінансування з урахуванням сприяння залучення власників тварин до стерилізації, ідентифікації та реєстрації тварин.
• Прописати в Закон «Про захист тварин від жорстокого поводження» повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини та захисту домашніх та безпритульних тварин від жорстокого поводження.
• Впровадження підзаконних актів , які врегулюють Правила утримання домашніх тварин, у тому числі у квартирах та приватних будинках.
Сподіваємось на підтримку з боку зоозахисної спільноти нашого проекту закону «Закон про внесення змін в деякі законодавчі акти України відносно відповідального поводження з домашніми та дикими тваринами (в неволі)», який перебуває на доопрацюванні.
Загалом наш проект «Правова допомога зоозахисним організаціям по захисту собак від жорстокого поводження» розкрив больові точки проблеми жорстокого поводження з собаками в Україні.
