Утримання диких тварин у неволі. Зоопарки, звіринці… , як це і навіщо це потрібно 27.12.2018   197

Останнім часом так багато суперечок серед зоозахисників і любителів тварин про утримання диких тварин у неволі. Давайте розберемося в термінах і меті.

 

  1. 1. Цирки і дельфінарії. Мета цих закладів, в першу чергу, розважальна та комерційна. Хоча на заході в дельфінаріях здійснюються і реабілітаційні програми для дельфінів, врятованих людьми, і наукова робота, в Україні це фактично лише бізнес. Законом України заборонені дельфінарії без морської води. Тобто дельфінарії в Києві, Трускавці, Хмельницькому і т.п. - незаконні апріорі. Але в принципі в нашій країні немає жодного дельфінарію, що відповідає всім стандартам і не заплямований банальним зароблянням грошей на експлуатації дельфінів. Про те, як себе почувають дельфіни, що працюють в 10 шоу за день, а в перервах, плаваючи з людьми в тому ж басейні, де харчуються і ночують, а також на яку небезпеку наражаються при цьому люди, ви легко дізнаєтесь, відкривши інтернет. Що стосується цирків - тут ще однозначніше. В Україні утримання диких тварин регламентується «Порядком утримання та розведення диких тварин в неволі та напіввільніх умовах». Цирк - як стаціонарний, так і пересувний (особливо пересувний!) фізично не здатний забезпечити площі вольєрів, прописаних для різних видів, а також такі нормативні вимоги, як водойми, укриття і т.п. За останні кілька років величезна кількість країн відмовилися від експлуатації диких тварин в цирках і це рішення для нашої країни лише питання часу. Пересувні цирки за участю диких тварин вже заборонені законом.

 

  1. Контрольно-випробувальні або ж притравочні станції. Це, коли мисливських собак тренують на живих об'єктах. Тут все зрозуміло - це жорстокість і завжди неприйнятні умови утримання з некомпетентними людьми, яких цікавить лише нажива. Збереження цієї практики забезпечується лише тим, що в законі існують можливості «узаконеної жорстокості» - бойні, полювання (в тому числі з використанням ловчих тварин), санітарні заходи і т.п. Етичність полювання, веганство і т.п. ми зараз не розглядаємо. Говоримо про закони. Цією статтею фактично легалізують притравку:

Стаття 34. Полювання Із собаками мисливських порід, іншімі ловчими звірамі та птахами  Закону «Про мисливське господарство та полювання»:

«Натаскування,  наганяння, вимуштрування, польові випробування і  змагання  мисливських  собак  проводяться  на окремих ділянках, виділених   для  цієї  мети  користувачем  мисливських  угідь   за погодженням  з  центральним  органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, у строки,  які  встановлюються центральним органом виконавчої влади, що  забезпечує  формування  державної політики у сфері лісового та мисливського господарства.

 На щастя, вдалося домогтися заборони на використання і утримання на таких станціях вовка і червонокнижного бурого ведмедя. Решта видів - лисиця, дикий кабан, борсук, єнотоподібна собака продовжують використовуватися через відсутність чітко прописаного в законі моменту, що цькування ловчих тварин на здобич повинна мати на увазі цей процес в природі під час безпосередньо полювання, а не в вольєрі або закритому ящику-штучній норі, а то і з підвішеним на тросі звіром-жертвою. Згадані вище види (лисиця, кабан) не мають охоронного статусу і не є рідкісними або зникаючими, а відповідно, питання лежить в площині етики та тиску громадськості.

  1. Зоопарки, міні-зоопарки, пересувні зоопарки, зоосади, біопарк, зоокуточки і просто дикий звір у клітці. Найскладніша і багатогранна категорія. Пропоную відразу визначитися з термінами і метою утримання.

А) Так звані міні-зоопарки при готелях, ресторанах, кінних клубах. По суті ,це просто приватні зооколлекції. Пережиток сільських уявлень про «багатство» власника. Прикладами таких звіринців є звіринець в Покровську, де некомпетентна людина утримує десятки ведмедів та левів у абсолютно неприйнятних умовах,  зоокуточок в м Хмельницький, де ведмеді живуть в металевих контейнерах, моторошне нашарування клітин з ведмедями і оленями в ресторані «Едельвейс» біля Сколе. Загалом, все, що виглядає як ряд одноманітних кліток, де тварини сидять з єдиною метою - розважати відвідувачів об'єкта і створювати видимість екзотичного інтер'єру, це звіринці. Практично завжди їх умови утримання не відповідають законним вимогам, персонал слабо компетентний у питаннях раціонів, ветеринарії, інфекційної безпеки. У такі місця ходять дуже хоробрі люди, які не чекають багато від життя. У будь-який момент з клітки може вирватися ведмідь, ваша дитина легко може дістатися до вольєра з левом. Свіжовиловлена  для колекції лисичка може виявитися скаженою. Карантин у таких місцях не передбачений. Тварини без можливостей реалізовувати свою природню поведінку - лазити, плавати, бігати і т.п. - схожі на тіні своїх побратимів в дикій природі. Вони хворіють, страждають порушеннями поведінки і живуть мало. Власникам мало їх просто тримати. У таких місцях вони ще й примудряються їх розмножувати. Братів з сестрами, дітей з батьками, особин з вродженими патологіями. Дитинчата йдуть на продаж в такі ж звіринці, гламурним дурням, бажаючим екзота або на притравку.

Б) Пересувні звіринці. Вагончики з клітинами, які роз'їжджають по селах або стоять роками на одному місці табором. Все це, включаючи пересувні виставки, заборонено законом! Цей морок навіть обговорювати немає сенсу.

В) Приватні колекції закритого характеру. Просто одна або кілька тварин, що містяться у людини на його приватній території чи території його підприємства. Дуже-дуже рідко трапляються забезпечені люди, яким волею випадку дістався якийсь олень або лисиця, а вони намагаються по-своєму його любити і забезпечити йому гідні умови існування. Воно б і не смертельно. Утримувати диких тварин, особливо покалічених, старих, які не мають племінної цінності може бути одним з варіантів. Але на практиці такі власники вкрай рідко звертаються до послуг компетентних фахівців або цікавляться законами і нормативами. А частіше просто керуються своїми особистими уявленнями про звірине щастя або слухають першого-ліпшого «знавця» з місцевого товариства мисливців-рибалок або ферми. Поширені випадки, коли такі тварини хворіють на ожиріння або рахіт. Часто такі власники гинуть або отримують травми від «улюбленців», щиро вірячи, що вовк або ведмідь буде їх любити просто за фактом давнього знайомства. Нерідко такі вихованці збігають і несуть небезпеку оточуючим. Канонічна віра в те, що тварина не може бути щасливою, якщо воно не розмножується - ще одна проблема. Незнання біології, особливостей поведінки, біологічних потреб і вимог безпеки до конструкцій та обслуговування тварин і місць їх утримання - все це класичні маркери таких місць.

Г) Зоологічні парки.

Це абсолютно окрема історія. Зоопарки можуть бути приватними, державними, комунальними або мати статус національних, а також статус «штучно створених об'єктів природно-заповідного фонду України». Вони можуть називатися сафарі-парком, біопарком, екопарком. Назва, як і у випадку з попередньою категорією, неважлива. Важлива мета існування об'єкта.

Для чого існують зоопарки? Ні, не для того, щоб ваші діти побачили звірів. Це було актуально до 20 століття. Хоча просвітницька та рекреаційна діяльність є частиною «обов'язків» зоопарків, головне це ЗБЕРЕЖЕННЯ БІОРІЗНОМАНІТТЯ. Що це означає? В першу чергу, це племінне розведення рідкісних і зникаючих видів тварин. Підбираються тварини з родоводом, племінною цінністю. Для формування пар і розподілу потомства між зоопарками існує спеціальна база даних - складний софт, що дозволяє підібрати пару, обміняти самця на самку, передати зайвий молодняк, дізнатися, чим лікувати захворювання, знайти вузькоспеціалізованого експерта. Для того, щоб полегшити співпрацю створені асоціації зоопарків і акваріумів - Всесвітня, Американська, Євразійська і Європейська (ВАЗА, ААЗА, ЕАРАЗА, ЄАЗА). Ці асоціації виробляють загальні (досить високі) стандарти утримання, лікування, розведення. Також членство в цих організаціях ( ЕАРАЗА, ЄАЗА)яке вже мають  наші українські зоопарки в якості членів, кандидатів або дуже прагнуть туди потрапити,  накладає певні обмеження. Будучи членом ЄАЗА вже не можна продавати слоненят приватним особам, обходитися без ветклініки або фотографувати відвідувачів в обнімку з шимпанзе. В українських зоопарках ще існує маса проблем. Це і законодавчий статус, і застарілі вольєри, і відставання від передових методик, і маса нюансів, пов'язаних з пострадянською ментальністю. Але є і позитив. Зоопарки перебудовуються, створюються нові вже з правильним зоодізайном, персонал навчається, їздить у закордонні зоопарки переймати методики. У найближчі 10-15 років ситуація в Україні очевидно кардинально зміниться. Для чого ж вони розмножують тварин? Щоб випустити в дику природу? Такі проекти існують. І в Україні такий досвід у зоопарків є. Але все не так просто. Різні групи тварин вимагають різних методик адаптації. Інколи  це занадто ризиковано в даній місцевості або в даний момент часу (наприклад, тепер там багато ферм і люди не готові до співіснування). Також завжди при таких випусках досить високий відсоток загибелі випущених тварин. Найважче випускати великих хижаків, приматів, слонів ... Тут проблеми і навчання молодняку ​​полюваннюі соціальним взаємодіям, і фактор сприйняття місцевим населенням таких проектів. Найбільш оптимальним визнано створення резервних популяцій, резервного генофонду між зоопарками. А випуск в природні місця проживання або в місця проживання, де вид існував в історичний час відбувається в рамках окремих проектів, коли в цьому є сенс. Такою, наприклад, є програма столичного зоопарку з репатріації чороного лелеки в природу.  Яскравими прикладами  позитивної ролі зоопарків є види, які зникли в природі, але відновлені з зоопарківських угруповань. Це зубр європейський, кінь Пржевальського, олень Давида, орикс білий і багато інших. Є також програми по тваринах, які в природі близькі до зникнення. Амурський і суматранський тигри, карликовий бегемот, далекосхідний леопард, червоний вовк, білий ведмідь і сотні інших. Зникають не тільки види в природі, а й місця їх проживання. У Південній Америці, наприклад, сотні видів зникають разом з дощовими лісами до того, як їх встигнуть відкрити. Найчастіше ті кілька тварин, які потрапили в руки експедиції вчених, що працюють в зонах вирубок, залишаються єдиними представниками видів-ендеміків. Вже зараз ясно, що білий ведмідь важко переживе глобальне потепління. Так що сенс в утриманні тварин про запас безумовно є.

Що ще має бути в зоопарку, щоб він не був звіринцем?

По-перше, наукова робота. Дослідження флори і фауни, в тому числі в дикій природі, розробка методик по складанню раціонів або штучному заплідненню, ветеринарні напрацювання, рішення проблем компульсивної поведінки, реабілітація, інновації в інтер'єрі вольєрів або збагаченні середовища - все це повинно працювати на підвищення ефективності збереження видів в неволі і в природі.

По-друге, просвітницька діяльність. Це грамотний етикетаж, це юннати, лекції, веб-контент. Людина повинна вийти із зоопарку з новим знанням.

Важливо ще розуміти, що в ідеалі зоопарк має зберегти чистоту видів і не допускати стихійного утримання та розведення поза компетентних структур. Те ж стосується старих, покалічених, асоціальних тварин. У нас же до зоопарків відносяться, як до притулків, служби порятунку, Едемського саду, де всі розмножуються, і як до атракціону одночасно. При цьому вимагають, щоб як «в Європі». Так не буває. Невелика кількість врятованих тварин (підібраних в природі або конфіскованих з неприйнятних умов) може бути частиною експозиції. Але це не правило. Притулки і реабілітаційні центри - зовсім інша історія і вимагає окремого роз'яснення.